1999 року поступив на механічний факультет ХНУ і отримав вищу освіту, здобувши кваліфікацію інженера-механіка.
Народився 8 вересня 1979 року у селі Велика Кужелева Дунаєвецького району Хмельницької області в сім’ї вчителів. Коли Володимиру виповнилося 3 роки, сім’я переїхала в сусіднє село Лисець. Ще з дитинства захоплювався технікою, тому після закінчення місцевої школи вирішив продовжити навчання у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства, після закінчення якого працював у місцевому колгоспі бригадиром тракторної бригади. 1999 року поступив на механічний факультет ХНУ і отримав вищу освіту, здобувши кваліфікацію інженера-механіка.
Під час навчання в університеті зарекомендував себе наполегливим і відповідальним студентом, був членом студкому університету і старостою гуртожитку, гарно навчався і дипломний проект захистив на «відмінно». Одночасно, пройшовши суворий відбір, навчався на військовій кафедрі Національної академії Прикордонної служби України і після її закінчення отримав звання молодшого лейтенанта.
Після закінчення університету деякий час працював у приватного підприємця, а пізніше зайнявся власним бізнесом із ремонту сільськогосподарської техніки, придбав квартиру в обласному центрі, разом з дружиною виховував двох дітей – сина Вадима і доньку Ліану.
Із початком російської збройної агресії як офіцер запасу був мобілізований до лав Збройних сил України. Він користувався пільгами як батько двох малолітніх дітей, міг не призиватись, але на вмовляння рідних відповідав: «Як я буду потім дивитись в очі своїм дітям, як поясню свій вчинок?».
Після нетривалого навчання підрозділ перевели на Донеччину, і В.Б. Овчарук був призначений командиром взводу 3-го механізованого батальйону. Після прибуття у Волноваський район підрозділу було поставлене завдання створити блокпост поблизу залізничної станції Велико-Анадоль в смт. Ольчинка. У селище місцеве населення воїнів не пустило, і вони вимушені були ночувати просто неба, у лісосмузі біля дороги.
Між 4-ою та 6-ою годинами ранку 22 травня 2014 року блокпост №10 зненацька був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під’їхали до позиції під виглядом інкасаторських машин і почали підступний масовий обстріл з кулеметів, РПГ, мінометів, ПЗРК. У цьому нерівному бою Володимир Овчарук загинув із 16-ма своїми бойовими побратимами.
27 травня лейтенанта Володимира Овчарука поховали у селі Лисець. Провести його в останню путь прийшло чи не все село. Його ховали як героя – з відповідними почестями, останнім військовим салютом. У школі створено музей і відбулось відкриття меморіальної дошки. З 2016 року у Лисці вулицю названо його іменем.
4 червня 2015 року Указом Президента України Овчарук Володимир Борисович був відзначений медаллю «Захисник Вітчизни», рішенням 9-ої сесії Хмельницької міської ради від 26.10.2016 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», рішенням 5-ої сесії Хмельницької міської ради від 16.03.2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» та іншими відзнаками ветеранських організацій країни (посмертно).