Випускники Хмельницького національного університету, які загинули під час російсько-української війни

Слісарчук Артем Олександрович

Народився в сім’ї військовослужбовця. 1996 вступив до 1-го класу Шепетівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів–гімназія». Від 2005 навчався у Рівненському економіко-гуманітарному та інженерному коледжі, здобув кваліфікацію техніка-програміста. 2012 закінчив Хмельницький національний університет, де здобув кваліфікацію інженера-програміста. Від січня 2013 — на військовій службі за контрактом. Від березня 2014 брав участь в Антитерористичної операції на Схід України. Виконував військові обов’язки в Донецькій, Луганській, Рівненській та Чернігівській областях. 2016 присвоєно звання молодшого сержанта. Пройшов шлях від солдата до сержанта, займав посади зенітно-ракетної обслуги, командира відділення–старшого оператора радіолокаційної станції відділення бойового управління, заступника начальника зенітної обслуги. Навчався і самовдосконалювався, тому вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Закінчивши курси кваліфікації, отримав звання молодшого лейтенанта. Офіцерська кар’єра почалася з посади начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї Шепетівського зенітного ракетного полку Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних сил України (ЗСУ). Уже з перших ротацій в зону проведення АТО Слісарчук став зразковим офіцером, старшим лейтенантом ЗСУ.

Пройшов 7 ротацій в АТО / ООС. У липні 2021 був 7-й виїзд у зону проведення Операції об’єднаних сил. Від початку повномасштабного вторгнення РФ разом із побратимами виконував бойове завдання на Харківщині. Загинув під час ведення протиповітряного бою з авіацією ворога під м. Ізюмом.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (02.04.2022, посмертно).

Макаренко Назар Олегович

Народився 21 березня 1997 року в м. Хмельницькому. Навчався та закінчив ЗОШ №6. У 2014 році Назар вступив до  ХНУ на спеціальність «Здоров’я людини», працював інструктором у спортивних центрах, відслужив строкову військову службу. Назар працював у спортивно-культурному центрі «Плоскирів», керував секцією тайського боксу. 

Він пішов захищати країну, разом зі своїм батьком Олегом Анатолійовичем, який це робить ще з 2014 року. Вони разом пішли до лав територіальної оборони, разом поїхали на схід, разом були в одному приміщенні, коли туди «прилетіло» від російських загарбників. Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, 25 травня 2022 року.

Назару Макаренку було 25 років…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

Павлишин Іван Іванович

Навчався на факультеті економіки та управління Хмельницького національного університету. Для Івана служіння Україні було свідомим вибором, покликанням. Він є повним кавалером орденів «За мужність» (І, ІІ та ІІІ ст.), нагороджений відзнакою «Народний герой України». У лавах Збройних сил України наш земляк, починаючи з 2013 року. Служив у 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. З 2014-го, не вагаючись, став на захист України. Спершу воював у танкових військах, далі ж – в розвідувальному підрозділі.

Учасник звільнення Ямполя, Закотного, Лисичанська, а також боїв за Луганщину. Повномасштабне вторгнення зустрів на Сході. Відстоюючи Попасну, зазнав поранення в око, та повернувся на передову. Загинув у грудні 2022 у боях під Бахмутом.

Галачинський  Богдан Русланович

Богдан Галачинський мешкав у Дунаївцях. Навчався на факультеті економіки та управління Хмельницького національного університету. Воював на Сході. Відбиваючи штурм окупантів, боєць отримав важкі осколкові порання в області голови, від яких згодом помер у лікарні.

«Молодий, справжній патріот своєї рідної землі, який не вагаючись став на її захист. Він був мужнім, відповідальним, чемним, доброзичливим юнаком. Про нього можна говорити лише добрі слова», – розповідають про полеглого захисника.

Загинув  11вересня 2022 року.

Романюк Владислав Олександрович

Народився 12.09.1995 року в с. Вербка Ковельського району Волинської області.

Магістр випуску 2019 року гуманітарно-педагогічного факультету, спеціальності “Екологія”.

Командир аеромобільного взводу, лейтенант Владислав Романюк загинув 15 грудня 2022 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Озарянівка Донецької області.

Поліщук Віталій Васильович

Народився Віталій Поліщук 21 січня 1990 року в місті Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій ЗОШ №12 та Хмельницькому національному університеті за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Однокласники пам’ятають його як доброго та щирого друга.

Віталій Поліщук – відомий у місті громадський активіст та лідер велоруху. Доклав чимало зусиль для того, аби у Хмельницькому будували велосипедні доріжки. За його підтримки проводили спортивні події. Був радником Хмельницького міського голови з питань розвитку велоінфраструктури, а також головою правління ГО «Критична Маса Хмельницький». Хмельницький міський голова Олександр Симчишин розповів, що побратими вмовляли Віталія перевестися до зв’язківців, однак той попри все хотів залишатися у своїй бойовій роті.

Загинув Віталій Поліщук 9 травня під час артилерійського обстрілу в східній частині України. Тепер йому назавжди 32 роки.

Дмитро Анатолійович Заклевський

У січні 2023 року загинув випускник 2004 року спеціальності «Технічна електрохімія» Дмитро Заклевський. Він працював заступником директора департаменту по роботі з енергетикою. «Ми назавжди запам’ятаємо Дмитра веселим та життєрадісним. Він був чудовим батьком, чоловіком і другом. Дякуємо тобі за все, що ми встигли зробити разом, друже. Слава Україні!», — написали на сторінці компанії. Михайло Миколюк, двоюрідний брат Дмитра, поділився з DOU спогадами про героя: «Дмитро виріс у Хмельницькому. У 2005 році переїхав до Києва. Працював в телеком-галузі — компаніях Датагруп, GigaCloud та ІТ-інтегратор. Це людина, з якою можна було говорити на будь-які теми. Швидкий на підйом, легкий, позитивний, веселий. Любив дружину та доньку, завжди тішив їх. Багато мандрував, грав у футбол, цікавився технологіями, вчив англійську, — скільки всього він умів…»

20 січня 2023 року його поховали на кладовищі мікрорайону Ракове. Тепер Дмитру Заклевському назавжди 41…

Олег Олексійович Кісільовський

Олег Кісільовський народився 30 липня 1975 року у Городку, що на Хмельниччині. Навчався у Городоцькій школі №1, після — в Хмельницькому інституті побутового обслуговування на факультеті технологій та дизайну. Як відмічають його друзі, він був дуже творчою людиною.

Олега Кісільовського мобілізували у листопаді 2022 року. Він був старшим стрільцем стрілецького відділення. Загинув у бою за Батьківщину.

Похоронили воїна у Городку, біля його батька, під звуки військового салюту. Тепер йому назавжди залишиться 48.

Коротун Олександр

Народився 13 липня 1987 року в м. Деражні Хмельницької області.

Закінчив Деражнянську ЗОШ №3 (8 класів). Далі навчався у спеціалізованій футбольній школі у Львові. В 2021 році вступив на магістратуру до Хмельницького національного університету на спеціальність «Фізична культура та спорт».

Професійно займався спортом. Грав у футбол. Цій справі присвятив багато років. Розпочинав свою кар’єру у складі місцевого «Олімпа», а потім встиг пограти й за «Феміду», «Патріот», «Vігор», «Helpix» та «М’ясний маркет». А його останнім місцем роботи було хмельницьке «Поділля», у якому Олександр тренував дітей.

Із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну Олександр Коротун став на захист України. Був розвідником. Чоловік понад два місяці вважався зниклим безвісти. Знайшли тіло Героя у Соледарі та повернули додому під час обміну. Він загинув на Донеччині 25 грудня минулого року.

Спокійний, виважений, інтелігентний, талановитий – таким загиблого описують близькі та знайомі.

Друг загиблого, головний тренер команди «Woodmall-Femida» (Хмельницький) Едуард Щепанський розповідає: «Дуже обдарована людина. Він прийшов до нас в команду з львівських «Карпат» і одразу вирізнявся своєю майстерністю на полі, своїми нестандартними ходами. Взагалі, це дуже креативна, розумна людина».

Своїм досвідом Олександр ділився із молодим поколінням. Пів року чоловік був тренером з футболу у хмельницькому «Поділлі».

За словами головного тренера ФК «Поділля» Віталія Костишина, загиблий з вересня 2021 року працював дитячим тренером. Займався з дітьми 2011 року народження. Ним були задоволені і батьки, і самі вихованці. Адже Олександр займався своєю справою якісно, гарно виховував дітей.

Віддали шану Герою і на центральній футбольній арені Хмельницького. Поховали Олександра Коротуна на Алеї Слави у Хмельницькому.

Дмитро Крамар

У Бахмуті, на Донеччині, 6 травня  2023 року загинув студент нашого університету, групи ПОтзс‒20–2 спеціальності 015.38 «Професійна освіта (транспорт)» Дмитро Крамар. Він служив у лавах 8-го полку спецпризначення ССО імені князя Ізяслава Мстиславовича. Дмитро був одним із засновників націоналістичної формації “Фенікс”.  Завжди займав активну громадянську позицію. Всі знали його як відданого, відповідального та безкомпромісного бійця який у всіх справах йшов завжди до кінця.

Без сина залишилась мати, без чоловіка дружина, без батька дворічна донька, а без Героя залишився Хмельницький та Україна!

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Нехай щира молитва, добре слово та людська вдячність Герою підтримають Вас у важкому горі. Сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови у скорботі.

Віктор Федорков

30 квітня 2023 року поблизу Білогорівка Луганської області загинув солдат Віктор Федорков. Чоловік загинув внаслідок артилерійського обстрілу, який завдали російські військові. Віктор був з села Поляни Волочиської громади.

Віктор Федорков народився 30 жовтня 1992 року у Волочиську. Закінчив Полянську загальноосвітню школу. Опісля навчався у Хмельницькому національному університеті на інженерно-механічному факультеті. Працював у Волочиському машинобудівному заводі. У лютому цього року Віктора Федоркова призвали на захист України. На жаль, 30 квітня Героя не стало. 

«Він був відважним, незламним, справжнім патріотом України. Сьогодні Віктор востаннє перетнув поріг рідного дому, але пам’ять про нього житиме вічно. У нього залишились батьки, дружина, син, брат та сестра», — зазначили представники міської ради.

Юрій Маєвський

На фронті загинув мешканець Хмельницького, 39-річний доброволець Юрій Маєвський. Це сталося 17 березня 2023 року, на донецькому напрямку. 23 березня з героєм попрощалися у Хмельницькому. На церемонію у міській ритуальній службі прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади.

Юрій Маєвський у мирному житті працював у сфері сільського господарства. На війну пішов добровольцем. Спершу служив у добровольчому формуванні «Авангард», після цього перевівся у бойову частину.

— Він героїчно загинув. Кожен хоче свого пораненого забрати з поля битви. І він хотів теж забрати і загинув. Він загинув і для мене це дуже велика втрата, з якою мені тяжко змиритися, дуже тяжко, — сказав побратим загиблого.

У Юрія Маєвського залишилися дружина та 4-річна дитина. Сумуємо з приводу загибелі захисника України, випускника кафедри хімії та хімічної інженерії.

Нявкевич Інна

Народилася 15 серпня 2003 року в м. Летичів. Закінчила Летичівську загальноосвітню школу.  Інна змалечку росла цілеспрямованою і наполегливою, гарно навчалася. У шкільні роки дівчина займалась спортом, найкраще їй давались легка атлетика і метання ядра. Тож вона часто виступала на районних змаганнях, отримуючи дипломи за свої здобутки. Ще тоді Інна вирішила, що стане військовою.  Мріяла про кохання, майбутню сім’ю, щасливе материнство. У 2022 році вступила в Хмельницький національний університет на спеціальність «014. Середня освіта. Фізична культура і спорт».

 Коли Інні виповнилось 18, дівчина підписала контракт зі Збройними силами України, служила молодшим сержантом ЗСУ, зокрема інструкторкою з фізичної підготовки, чудово володіла зброєю, остання її посада — оператор штабу. Мала позивний “Солдат Джейн”. Повномасштабне вторгнення застало її під Волновахою. Далі були Авдіївка, Бахмут, Херсонщина, Миколаїв.

17 серпня 2023 року загинула в районі населеного пункту Покровськ Донецької області, виконуючи бойове завдання.

Беринда Іван Олександрович

Беринда Іван Олександрович, випускник факультету економіки і управління, студент групи ЕКм-21-1

23-річний військовий із Хмельницького загинув на пекельному Бахмутському напрямку і повернувся додому “на щиті”.

Майбутній військовий навчався у теперішньому ліцеї №4 імені Павла Жука. Після школи Іван вступив до Хмельницького національного університету. Під час навчання почав працювати і займався 3Д моделюванням будинків.

Згодом, за словами Дмитра, Іван отримав підвищення на роботі і був куратором, навчаючи початківців. 

Відомо, що Іван Беринда воював на Донеччині. Служив у складі 56-ої окремої мотопіхотної бригади, мав звання лейтенанта. 

Воїн загинув 4 грудня 2023 під час бойового завдання. Герой назавжди повернувся додому. Прощання відбулось 20 грудня 2023 року.


Шмирко Віктор Васильович

Шмирко Віктор Васильович 1985 р. народження. Закінчив інститут механіки та інформатики Хмельницького національного університету у 2008 році, здобув кваліфікацію магістра зварювання на кафедрі зносостійкості і надійності машин. З липня 2008 р. працював у фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка НАН України на посаді інженера I категорії. У 2015 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю «Матеріалознавство».

З лютого 2022 року добровольцем пішов захищати Україну. 5 січня 2024 року загинув від ворожої ракети на Херсонщині.

Вічна пам’ять Герою! Співчуття рідним та близьким…