Коли ми говоримо про високу духовність нашого народу, то перш за все уявляємо собі постать Тараса Григоровича Шевченка – духовного пророка нації, без якого нам не усвідомити, хто ми такі, як жили на світі і як жити далі.
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, адже сам їх пережив. Не просто пережив, а відчув, пройшов крізь пекло кріпацтва і, коли отримав відпускну, декілька разів на день перечитував її мало не по складах, хрестився, цілував і плакав. Ім’я Тараса Шевченка ми чуємо з дитинства, його «Кобзар» став для українців національною Біблією. Поет крізь століття доносить нам правду життя через свої твори. Він, як пророк, звертається до нас у своєму «Заповіті», надихає народ на боротьбу за світле майбутнє, вказує дорогу до волі та незалежності. А його знамените послання «І мертвим, і живим…» – твір, який поет написав для своїх сучасників, але подумки звертався і до нас, нащадків. Це заповіт усім поколінням українців, в якому він висловлює бажання бачити свій народ щасливим, єдиним. Він закликає бути людьми, закликає любити рідну країну, творити добро для неї, бо поняття батьківщини для нього було святим.
9 березня 2016 року вся світова громадськість відзначає 202-у річницю від дня народження геніального поета України – Тараса Григоровича Шевченка.
В Хмельницькому національному університеті вшанувати пам’ять поета та покласти квіти до погруддя великому Кобзареві до холу навчального корпусу № 3 прийшли викладачі, співробітники та студенти.
Не згасав і не погасне той яскравий промінь добра, любові і людської злагоди, який протягом свого буремного життя до останнього подиху ніс Кобзар над землею. Богатирські руки нашого народу підхопили той промінь, роздмухали його вогонь ще сильніше. Яскравим і незгасним полум’ям горів він, осягаючи шлях до волі.
Т.Г. Шевченко жив стражданнями й надіями простого люду своєї ніжно любимої України, чиїм вірним сином був і за щастя якої самовіддано боровся.
Тарас Григорович Шевченко був совістю, голосом і піснею народу. Слово Шевченка багатогранне і містке, як саме життя. Як життя, воно невмируще й вічне. Нев’януче слово Шевченка не розгубило свої сили й досі.
За інформацією відділу зв’язків з громадськістю ХНУ