Віталій Миколайович Олуйко — український політик.
Доктор наук з державного управління, професор; депутат Хмельницької обласної ради (з 2006); голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Почесний доктор Хмельницького національного університету.
Народився 2 січня 1961 (смт Ямпіль, Білогірський район, Хмельницька область); українець; батько Микола Федорович (1930), мати Віра Петрівна (1938) — пенсіонери; дружина Лариса Олександрівна (1960) — психолог; дочки Юлія (1982) і Тетяна (1984).
Освіта: Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (1983), інженер-механік, «Механізація сільського господарства»; Хмельницький інститут регіонального управління та права, юридичний факультет (1995—1999), юрист; кандидатська дисертація «Державна кадрова політика в регіоні України: формування та реалізація» (Українська академія державного управління при Президентові України, 2001); докторська дисертація «Кадрові процеси в державному управлінні України: стан і перспективи розвитку» (Національна академія державного управління при Президентові України, 2006).
09.1983-12.1984 — головний інженер, 12.1984-10.1985 — заступник голови колгоспу «Червона зірка», смт Ямпіль.
10.1985-10.1987 — перший секретар, Білогірського райкому ЛКСМУ.
10.1987-06.1991 — другий секретар, 06.-10.1991 — перший секретар Хмельницького обкому ЛКСМУ.
10.1991-06.1992 — голова координаційної ради Подільської спілки молоді.
06.1992-07.1994 — секретар Хмельницької облдержадміністрації.
07.1994-09.1995 — керівник справами Хмельницької облради народних депутатів.
09.1995-11.1998 — заступник голови з організаційно-кадрової роботи, заступник голови з організаційно-кадрової роботи та політико-правових питань — керівник секретаріату, з 11.1998 — заступник голови з організаційно-кадрової роботи та політико-правових питань — керівник апарату Хмельницької облдержадміністрації[.
З 06.2000 — ректор, з 04.2002 — голова наглядової ради Хмельницького інституту регіонального управління і права.
04.2002-08.2006 Народний депутат України, голова підкомітету з питань державного будівництва та адміністративної реформи.
04.-10 лютого 2005 — голова Хмельницької облдержадміністрації.
09.2006-12.2008 — ректор Хмельницького університету управління та права.
з 11.2002 — Президент Благодійного фонду «Закон і справедливість».
з 04.2006 — Академік Української Академії з наук державного управління.
з 11.2008 — Голова Хмельницького обласного осередку Міжнародної громадської організації «Україна-Польща-Німеччина», Заступник голови Міжнародної громадської організації «Україна-Польща-Німеччина».
з 04.2008 — Член делегації України у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи м. Страсбург (Франція).
з 06.2009 — Голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 189, Хмельницька область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «За єдину Україну!». «За» 44,98 %, 10 суперників. На час виборів: ректор Хмельницького інституту регіонального управління і права, член Народно-демократичної партії. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член фракції НДП (червень 2002 — травень 2004, уповноважений представник фракції НДП та ПППУ (травень — грудень 2004), позафракційний (грудень 2004), член фракції НАПУ (грудень 2004 — березень 2005), член фракції НП (з березня 2005). Голова підкомітету з питань державного будівництва та адміністративної реформи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002). Перший заступник голови Хмельницької обласної організації НДП; член Політради НДП (з 11.1998); член політвиконкому НДП (до 12.2004). Керівник фракції «Народний блок Литвина» в Хмельницькій облраді (2006—2010).
Нагороди, почесні звання
Почесна грамота Верховної Ради України;
Почесна грамота Кабінету Міністрів України;
Почесний знак Головдержслужби України «За сумлінну працю»;
Почесна відзнака Конституційного суду України;
Відзнака Держкомкордону України «За мужність в охороні державного кордону України»;
Відзнака української православної церкви з нагоди 2000-річчя від Різдва Христового та орден Преподобного Нестора Літописця;
Почесний знак ВЛКСМ;
Почесне звання «Заслужений юрист України».
Автор (співавтор) 98 наукових статей та 117 законопроєктів.