Щоосені українські філологи проходять своєрідний обряд – звіт про практику як завершальний етап вивчення окремих дисциплін. Студенти третього курсу зазвичай проходять діалектологічну практику, збираючи увесь матеріал ще влітку. Лексеми, фразеологізми, запис місцевої говірки та історія селища – це ще одна сходинка для осягнення мови та культури українського народу.
Цьогорічний захист діалектологічної практики демонструвала група ФУМ-14-1, яка презентувала роботи з різних областей України: Вінницької, Житомирської, Львівської, Миколаївської, Сумської, Тернопільської та Хмельницької. Як засвідчує досвід попередників, найбільше звітів надходило, все ж таки, із Хмельницької області, але з кожним роком покоління філологів змінюється, і такі заходи стають більш цікавими, яскравими і масштабними, охоплюючи все нові регіони нашої країни, адже до Хмельницького національного університету вступають студенти з усіх куточків України.
На звіті практики були присутні викладач курсу «Українська діалектологія», доцент кафедри слов’янської філології Торчинська Наталія Миколаївна та завідувач кафедри української філології, професор Торчинський Михайло Миколайович. Варто зазначити, що вони не лише оцінювали рівень знань студентів, а й були уважними слухачами, ідейними натхненниками і чудовими кураторами літньої практики. На захисті більшість студентів була у вишиванках, що стає своєрідною традицією факультету української філології.
Захист проходив у форматі мультимедійних презентацій з аудіо-, фото- та відеосупроводом. Кожен студент намагався представити найцікавіші лексеми, фразеологізми, легенди, історичні факти, які були зафіксовані під час збирання матеріалу. Серед них, зокрема, фразеологізми, записані Лавренчук Юлією, лексеми, зафіксовані Мазур Анастастасією, історія переселенців села Іванівки та пов’язані з цим явища, репрезентовані Чернегою Ганною. Ірина Гармата запропонувала нашій увазі вельми цікавий запис говірки мешканки Заліщиків. Лілія Ткачук презентувала архаїчні форми двоїни. Не менш пізнавальними та змістовними були роботи інших студентів.
Кращими було визнано роботи Булавук Ольги, Гармати Ірини, Горшкової Марії, Загородної Марії, Лавренчук Юлії, Мазур Анастасії, Микуцької Олени, Ткачук Лілії та Чернеги Ганни.
Діалектологічна практика – це безцінний досвід, який можна використати у своїй майбутній професійній діяльності. Всі зібрані матеріали є важливим надбанням, яке потрібно зберігати та передавати наступним поколінням, адже з роками діалектні явища втрачаються, і процес цей незворотній.
Діалектологія – це той невід’ємний елемент, без якого не може існувати українська мова та її культура. На підтвердження цієї думки наведемо цитату відомого українського мовознавця Ярослава Костянтиновича Радевича-Винницького: «Без діалектного підліску не ростиме ліс загальнонаціональної мови. Ця мова опиниться ніби у підвішеному стані, повисне в повітрі, втратить живу, природну прив’язаність до землі, до малих батьківщин, які живуть у людях не лише на рівні свідомості, а й на рівні почуттів».
Гармата Ірина, Чернега Ганна, студентки ІІІ курсу
спеціальності «Філологія. Українська мова і література»