Останнім часом в Україні відбулися надзвичайно важливі зрушення на шляху впровадження комплексної реформи системи захисту дітей. В кінці 2015 року Президент підписав розпорядження «Про робочу групу з опрацювання пропозицій щодо реформування системи інституційного догляду та виховання дітей». В свою чергу Кабінет міністрів України затвердив План дій щодо реалізації національної стратегії у сфері прав людини, який передбачає ряд важливих кроків у напрямку забезпечення інтересів дітей. Ці документи на законодавчому рівні легалізували довгоочікуваний старт процесу реформування системи захисту дітей в масштабах держави.
Ще одним кроком на шляху до комплексного впровадження деінституціалізації стала Угода між Міжнародною благодійною організацією «Надія і житло для дітей» в Україні та Одеською ОДА – «Про проведення деінституціалізації в Одеській області».
З огляду на ці важливі кроки друга фаза громадянської кампанії – розбудова партнерства в регіонах, пройшла в привітному і сонячному місті-герої Одеса 17-18 березня 2016 року. Серед головних цілей заходу які були обговоренні, слід виділити: презентацію про деінституціалізацію; презентацію алгоритму впровадження реформ; фасилітовану сесію з напрацювання плану роботи в регіонах в рамках Кампанії і залучення партнерів; презентацію алгоритму створення та розвитку регіональних/міжрегіональних коаліцій ГО (досвід Одеси) та ін.
Делегатами на зустрічі, від усіх областей були представники різноманітних громадських та благодійних організацій. У тому числі викладачі-волонтери Відокремленого підрозділу благодійного фонду «Живе серце», що діє при кафедрі соціальної роботи та соціальної педагогіки ХНУ.
Ефективна та плідна робота, яку не один рік спільно проводять ці небайдужі люди, направлена на допомогу і підтримку дітей, давно стала частиною їхнього життя і дає право говорити про них виключно щирі і теплі слова.
Кампанію «Відкриваємо двері дітям» проводять Міжнародна благодійна організація «Надія і житло для дітей» (працює в 8 країнах, місія – бути каталізатором викорінення інституційного догляду дітей) та мережа неурядових організацій Eurochild. Кампанія впроваджується на рівні ЄС та у 12 країнах Європи. Головна мета кампанії в Україні – консолідація зусиль громадянського суспільства заради впровадження системних змін в соціальній політиці, що призведуть до відмови від інституційного догляду дітей.
Інституції – це ізольовані заклади інтернатного типу для дітей, які залишились без піклування батьків. «Ізоляція» в даному випадку тлумачиться як відокремленість від місцевих громад і руйнація зв’язків між дитиною та її біологічним і культурним походженням. Інституції на пряму залежать від створеного у закладі середовища, характеризуються знеособленням вихованців, жорсткістю порядків, браком прив’язаності та любові. В умовах інституцій унеможливлюється індивідуальний догляд та увага, а саме це потрібно кожній дитині для розвитку і процвітання.
Деінституціалізація – це не просто ліквідація інституцій. Найголовніше – це зміна парадигми та способів мислення, де особлива увага приділяється забезпеченню прав дитини та якості догляду. Від так, це комплексна трансформація системи захисту дітей, що починається з розвитку і підсилення всіх видів послуг з підтримки родин та батьків, аби розлучення дитини з рідними застосовувалось виключно у якості останнього засобу. Перед закриттям інституцій, необхідно забезпечити високоякісні альтернативи, а сам процес має впроваджуватись поетапно. Якщо це доцільно, необхідно робити все, щоб повернути дитину до її біологічної сім’ї, яка у свою чергу має отримувати постійну підтримку.
Важливим є також спроба розв’язання проблеми – деінституціалізації дітей з обмеженими фізичними можливостями та дітей з проблемною поведінкою, яка сприймається багатьма як складне і навіть не можливе завдання. Проте досвід показує, що за умов тієї ж належної підтримки, такі діти можуть повною мірою користуватися своїм правом на життя у родині. Це перш за все означає попередження відмов від таких дітей, що включає в себе освітню, психологічну та матеріальну підтримку їхнім батькам.
За останні десятиліття організації-члени Eurochild, акумулювали значний практичний досвід і необхідні знання стосовно процесу деінституціалізації. А деякі країни регіону здійснили вагомі кроки в напрямку форм виховання в умовах сім’ї та місцевих громад, однак для того, щоб інституціалізація у Європі відійшла в історію потрібно докласти ще чимало спільних зусиль. Які вимагають, не бути в стороні від вирішення проблем наших дітей.
Більш детальну інформацію можна отримати на офіційних сайтах організацій: www.openingdoors.org.ua та www.hopeandhomes.org.ua
В написанні статті були використанні такі матеріали:
1. Робочий документ Eurochild «Деінституціалізація та якісний альтернативний догляд дітей у Європі: засвоєні уроки та рух вперед», березень 2014 р.
2. Робочий документ Eurochild «Деінституціалізація. Руйнівник міфів», березень 2014 р.
3. Документ Eurochild «Діти в умовах альтернативного догляду – національне дослідження», 2-е видання, 2010 р.
4. Конвенція ООН про права інвалідів, Стаття 23. Див. також Заключні зауваження Комітету ООН з прав дитини №9 – Права дітей інвалідів, 2006.
Рабійчук С. О.
к. пед. наук, доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки
Шеремет А. М.
старший викладач кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки