До 100 – річчя бою під Крутами
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
“На порох стерти, перебити!” —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!
Микола Луків
Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.
Битва українського війська, яке складалося переважно зі студентів, гімназистів та курсантів, займає особливе місце серед подій Української революції, і є справді героїчною та легендарною сторінкою нашої історії..
Кілька сотен курсантів військової школи та київських студентів утримували чотиритисячну більшовицьку армію Михайла Муравйова, захищаючи підступи до Києва. Битва тривала близько 5 годин і закінчилася поразкою українських загонів. Як така, битва не мала вирішального значення в перебігу військових дій, однак вона набула особливого значення у свідомості багатьох завдяки героїзму загону української молоді, які загинули в нерівному бою біля Крут. Серед тих, хто брав участь у бою під Крутами, був подолянин Микола Бублик, уродженець Меджибожа.
Під час поховання юнаків на Аскольдовій горі в Києві М.Грушевський назвав їх героями, Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинку свій вірш «Пам’яти тридцяти».
Довгі роки історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній так і у вітчизняній історіографії. Лише в 2006 році на місці битви відкрили меморіал, а дата 29 січня відзначається нині на державному рівні.
Ми не маємо права забувати історію минулого України, щоб не втратити змогу писати історію її сьогодення й майбутнього!
Запрошуємо в читальний зал (7-й пов.) на перегляд книжкової виставки “Крути — наша слава, наша історія”, яка присвячена 100-річчю бою під Крутами.
