Мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють Храми Божі,
ніби з самим Богом розмовляють.
Тарас Шевченко
Щороку у жовтні з нагоди відзначення Дня української писемності та мови кафедра української філології під керівництвом доктора філологічних наук, професора М. М. Торчинського та первинна профспілкова організація студентів Хмельницького національного університету на чолі з А. А. Вичавкою організовує поїздку до столиці України. Концепція культурологічної екскурсії вшанування світлої пам’яті видатних Українців, які зробили великий внесок у розвій української мови і національної ідеї.
Цього року програма культурно-освітнього заходу включала відвідини Києво-Печерської лаври, «Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс», некрополя Байкове кладовище, майдану Незалежності, Національного музею Тараса Шевченка. У подорожі взяли участь творчі студенти груп ФУМ-14, ФУМ-13, ФУМ-16, СП-15-1, СП-15-2. Організатором і відповідальним за проведення екскурсійного маршруту була Т. П. Коваль, старший викладач кафедри української філології, художній керівник студентського літературного театру «Глорія».
Хмельничани-екскурсанти відвідали Києво-Печерську лавру – українську історичну пам’ятку, що 1990 року внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев’яти століть і відтворив розвиток культури та духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві; він органічно пов’язаний з унікальним ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра. Обитель засновано 1051 року за князя Ярослава Володимировича ченцем Антонієм. У XI столітті монастир став центром розповсюдження християнства у Київській Русі. У XII столітті отримав статус «лаври». У Ближніх печерах лаври спочивають нетлінні мощі ченця Нестора Літописця – «батька руської історії», «небесного покровителя вчених, вчителів та учнів». До нашого часу збереглося три його праці: «Читання про святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба», «Житія преподобного Феодосія Печерського» . У літописі «Повість минулих літ» автор закликає співвітчизників до миру і єднання, говорячи про Русь-Україну як про самобутню, ні від кого незалежну державу. Не втрачаючи оптимізму, все ж таки Нестор Літописець зазначає з сумом: «земля наша велика й багата, але ладу в ній нема».
6 листопада 1943 року від німецько-фашистських загарбників визволено місто-столицю Київ. 17 жовтня 1974 року на честь 30-річчя визволення України від нацизму на Печерську було відкрито музей, а 9 травня 1981 року – Меморіальний комплекс, до якого входять музей з монументом «Батьківщина-мати», головна площа з Алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями «Форсування Дніпра» і «Передача зброї», галерея героїв фронту і тилу з бронзовими горельєфними композиціями, чаша «Вогонь Слави», виставка бойової техніки і озброєння, окрема споруда, де розгорнута експозиція «На чужих війнах». Наша екскурсійна група відвідала «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс», який сьогодні є провідним науково-дослідним, методичним та культурно-освітнім центром з питань військової історії України.
На майдані Незалежності Хвилиною мовчання та покладанням квітів студенти і викладачі Хмельницького національного університету вшанували світлу пам’ять мужніх лицарів України ХХІ століття – Героїв Небесної Сотні…
…Мамочко, вибач за чорну хустину. За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну. Вона, як і ти, була в мене одна.
(«Небесна Сотня» Оксана Максимишин-Корабель).
За славною традицією українських філологів у некрополі Байкове кладовище відбулися літературні читання, до яких цього року приєдналися майбутні соціальні педагоги. Вшанували видатних митців України живим Словом. Пристрасно і майстерно університетська молодь декламувала безсмертну поезію класиків нової і новітньої української літератури: геніальної Лесі Українки «Contra spem spero!» у (Ольга Булавук), Героя України Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…» (Ірина Гармата), лірика-патріота Володимира Сосюри «Любіть Україну!» (Марія Клопотюк), народного піснетворця Андрія Малишка «Пісня про рушник» (колективно), поета-неокласика, етнографа, мовознавця Максима Рильського «Як парость виноградної лози, плекайте мову…» (Анастасія Мазур). Іскрометний літературний гумор «Кайдашевої сім’ї» «всеобіймаючого ока України» (за визначенням Івана Франка), етнографа, фольклориста, мовознавця Івана Нечуя-Левицького у стилі модерну інтерпретували Ольга Булавук та Ірина Гармата. Виступ «…знову над нашою хатою пролiтають лебедi!» Олена Микуцька з душевним трепетом присвятила своєму славетному землякові – письменнику, фольклористові, учаснику Другої Світової війни Михайлові Стельмаху.
Ключову роль в історії українського державотворення Михайла Грушевського-історика, політика і В’ячеслава Чорновола-правозахисника, дисидента охарактеризувала доцент кафедри української філології Марія Михайлівна Гавриш. Викладач «Історії української літератури ХХ століття» Таїсія Петрівна Коваль зробила загальний огляд художньо-мистецького процесу, акцентувавши увагу на основних віхах культурно-історичного поступу української нації. Над печальним небом некрополя Байкове кладовище прозвучала трагічно актуальна поезія Павла Тичини, який, на думку Василя Стуса, після крилатого злету в умовах тоталітарного радянського режиму виконав роль «генія, примушеного бути пігмеєм, блазнем при дворі кривавого короля». Історія попереджає…
І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! …Стоїть сторозтерзаний Київ, і двістірозіп’ятий я.
Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! – Тумани, долини, болотяна путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, – не може ж так буть!
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю – поете, устань!
Чорнозем підвівся і дивиться в вічі, і кривить обличчя в кривавий свій сміх. Поете, любити свій край не є злочин, коли це для всіх!
Незважаючи на витівки осіннього дощику, усміхнені мандрівники мали гарний настрій, перебували у дружній атмосфері, висловлювали щире захоплення краєвидами рідної України, були у захваті від вечірнього Києва… Студенти, окрилені новими враженнями, натхненно подякували усім організаторам пізнавальної поїздки-екскурсії. А фільмували наші неймовірно щасливі миті життя кінооператор ГПФ Ольга Ставінога і староста групи СП-15-2, фотокореспондент «Глорії» В’ячеслав Соколов.
В «Есеї мандрівника» учасниця літературного клубу «Роса» Марія Клопотюк дотепно коментує: «Перед від’їздом я нафотографувала Іру досхочу і насміялася з нею та зі Славком до тріску у ребрах. У нас вийшла крута страростацька тусня! Ми виїхали о сьомій вечора. Втомлена… Щаслива… я почала піддаватися сновидінням. ФУМи, зібравши коло у кінці салону (!), почали співати українських пісень. Вони робили це так вміло і потужно, що я зрозуміла: у філологів не тільки слово може бути зброєю))) Славко захоплено вигукнув: «Ну й співучий народ ці українські філологи!». Іринка як справжній соціальний педагог підтримала співом прекрасно невгамовних філологів. Наші милі і розумні викладачки підтанцьовували руками у такт музиці та гучно аплодували. А я, не розбираючи наплічника, лягла спати з усмішкою на вустах. Наснився вечірній Київ, що підморгував мені маленькими електричними вогниками. До тебе я ще повернусь, моя улюблена столице!»
У есеї «Серце Європи» своїми враженнями від подорожі поділилася солістка театру «Глорія» Юлія Довганюк: «Київська мандрівка посприяла духовному збагаченню кожного з нас. Перед нами відкрився культурний центр Європи, що вражає величчю думок і дивує архітектурною забудовою. Київ відкритий для усіх поціновувачів прекрасного – від шанувальників давніх стилів до сучасного арт-мистецтва. Київ пам’ятає свого геніального мешканця Шевченка… Подорож до героїчної столиці України змусила замислитися, хто ми є, що корисного можемо зробити для блага нашої знедоленої країни… Люди віддали життя за Волю… Ченці зберегли Слово Боже… Письменники одягли у лаври Мову… Допоки в Україні є патріоти, живе Надія!».
Організатори поїздки-екскурсії до Києва сердечно вдячні студентам гуманітарно-педагогічного факультету за бажання поєднувати культурне дозвілля з навчальним процесом та за потребу демонструвати громадянську позицію патріота, своєрідно зберігаючи національну пам’ять, нетлінні християнські цінності та предковічну мову Держави Україна.
Щиро запрошуємо усіх шанувальників Українського Слова відзначити День української писемності та мови на літературно-мистецькому святі «Презентація молодих літераторів і театралів», що відбудеться 11 листопада 2016 року у стінах Хмельницького національного університету (читальний зал наукової бібліотеки, 8-й поверх, о 15.00).
Інформація кафедри української філології