У переддень Дня перемоги у Хмельницькому національному університеті відбулись зустрічі ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, а нині членів Хмельницької обласної організації ветеранів зі студентами нашого університету.
Студенти факультету економіки і управління мали честь спілкуватися з Бабаком Іваном Івановичем, 1923 р. н., генерал-майором, почесний ветераном України, нагородженим двома орденами «Червоної зірки», орденом «Вітчизняної війни» І-ІІ ст., орденом Богдана Хмельницького , медалями. Іван Іванович учасник багатьох доленосних битв танкових частин, в тому числі на Курській Дузі, неодноразово був поранений. Після війни закінчив Московське інженерне танкове училище та був направлений для подальшої служби на Хмельниччину. Як військовий інженер приймав участь в розробці моделі бойового танку, який нині стоїть на постаменті по вул. Кам’янецькій (зупинка Пам’яті героїв).
Майбутні фахівці механіки спілкувалися з Єлевич Зельманом Абрамовичем, 1923р.н., полковником, нагородженим трьома орденами «Червоної зірки» пройшов всю війну, День перемоги зустрів на р. Ельбі з військами США. Зельман Абрамович відкрив тайну набуття вищої освіти – він вступив у 1962 році до Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, а в 1969 закінчив Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування, Механічного факультету за спеціальністю Технологія машинобудування
Студенти гуманітарно-педагогічного факультету зустрічалися з Рязанцевим Миколою Тимофійовичем, 1925 р.н., нагороджений двома орденами «Червоної зірки», орденом «Вітчизняної війни». Микола Тимофійович є активним учасником ветеранського руху, пише вірші, до 70-річчя визволення Хмельниччини від фашизму видав книгу «Победный март 1944 года на Подолье», яку подарував ректору університету для використання у патріотичному вихованні студентства.
Танкісти Атаманюк Григорій Сергійович, 1925 р.н., кавалер 4-х медалей «За відвагу», що прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу, почесний ветеран України та Купратий Володимир Іванович 1938 р.н., дитина війни, ветеран праці, учасник бойових дій в Афганістані, нагороджений орденом «Червоної зірки», медалями, голова обласної Ради ветеранів мали зустріч зі студентами факультету міжнародних відносин. Студентство гостинно зустрічало таких очікуваних та важливих гостей, аби висловити свою подяку за їхній величезний подвиг.. Невимовно приємно було бачити блиск в очах Григорія Сергійовича, коли він поринув у спогади тих буремних років так, наче шістдесяти дев’яти років і не було.Студенти із трепетом душі слухали його розповідь. Адже ми розуміємо, якою дорогою ціною маємо наше сьогодення… Приємно відзначити, що Бог дарує Григорію Сергійовиу міцне здоров’я та солов’їний голос, адже нам пощастило почути у його виконанні «Чому я не сокіл, чому не літаю?»,- пісню, яку у далекому 1945 році співав увесь Берлін. Володимир Іванович, в свою чергу, провів невеличкий екскурс тими страшними роками , зазначив, яких чисельних втрат зазнала наша Батьківщина та наголосив на тому, що ми останнє покоління, яке має змогу поспілкуватись із ветеранами та заохотив студентів до допомоги народним героям.
Зустріч пройшла на славу. Усім було приємно у сонячних аудиторіях на мить зупинити час та встановити місток між поколіннями. Студенти оплесками вітали високоповажних гостів та усі, як один, висловлювали слова вдячності та бажали многая літа.
По закінченню зустрічей за круглим столом ректор університету проф. Скиба М.Є., проректор проф. Войнаренко М.П., голова Ради ветеранів університету доц. Свіргунець Є.М. та студентський актив спілкувалися, ділилися враженнями та будували плани на майбутні заходи щодо патріотичного виховання студентської молоді. Кожен з ветеранів рахує своїм прямим обов’язком виконати свою місію перед молодим поколінням, а багатьом їм за 90.
Людмила Байдич,
начальник відділу
навчально-виховної роботи