Міжнародний день рідної мови – International Mother Language Day – відзначають щороку 21 лютого з 2000 року, про що було оголошено 26 жовтня – 17 листопада 1999 року на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Міжнародний день материнської мови скерований на підтримку мовного та культурного різноманіття і покликаний нагадати про лінгвістичне розмаїття і багатомовність світу.
З нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови Хмельницька обласна наукова бібліотека під керівництвом директора Катерини Чабан щороку ініціює та організовує для широкого загалу культурно-просвітницькі і творчі заходи, об`єднуючи рідним словом носіїв різних мов. Цьогоріч викладачі Хмельницького національного університету й артисти-аматори Студентського літературного театру «Глорія» ХНУ, педагоги і студентська молодь Хмельницького інституту МАУП творчо зустрілися на літературно-поетичному вернісажі «Серце нації б’ється у слові». У рамках полікультурного свята «Глорія» у складі солістів-театралів, студентів гуманітарно-педагогічного факультету, факультету інженерної механіки і факультету міжнародних відносин, презентувала результати самостійної науково-пошукової роботи з проблеми полілінгвізму у літературно-мистецькому просторі України і зарубіжжя і реалізувала художньо-мистецький проект «І все-таки до тебе думка лине…», присвячений геніальній дочці української нації Лесі Українці.
Ведуча культурно-мистецького свята – завідувач читального залу гуманітарного профілю ХОУНБ Лілія Семенюк ознайомила глядачів з трагічними фактами історії Бангладешу, зумовленими студентським протестом щодо захисту офіційного статусу бенгальської мови, які є засадничими для заснування Міжнародного дня рідної мови. Зважаючи на те, що з 6000 тисяч розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності людини.
Викладачі кафедри української філології Хмельницького національного університету Таїсія Коваль і Марія Гавриш у виступах висловили власні судження стосовно генези поняття «рідна мова»; ознайомили слухачів із різнобічними концепціями рідної мови: 1) рідна мова – материнська мова; це мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання; це «голос» рідних людей, які формують дитину і культивують родинні і народні цінності; 2) рідна мова – це функціонально перша мова, за допомогою якої людина природно висловлює свої думки, продуктивно функціонує у всіх сферах життєдіяльності; 3) рідна мова – це мова народу чи етнічної групи, до якої належить людина; це мовний код, що зв’язує людину з поколіннями і духовними цінностями, які є основою етнічної і національної самоідентифікації; закцентували увагу слухачів на духовно-синергетичній сутності мови й актуальних викликах для людства планети, зумовлених процесами глобалізації, необхідності формування гуманістичної національно-мовної особистості і полікультурного середовища України ХХІ століття засобами рідної мови і державної української мови. Держава Україна – найбільш демократична у світі, оскільки на законодавчому рівні сприяє вивченню іноземних мов, створює соціокультурні умови для багатомовності, торує шляхи до взаєморозуміння і взаємоповаги. Водночас пріоритетним завданням кожного громадянина України має бути шанування і розвій рідної української мови як джерела збереження державотворчої ідеї, національно-мовного коду і духовних надбань славних поколінь.
Про значення мови у життєздійсненні людини, розвитку її поетичного таланту та у формуванні самосвідомості громадянина-патріота наголосив у своєму виступі Віталій Міхалевський, доцент Хмельницького національного університету, голова Хмельницького обласного об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. У майстерному виконанні відомого українського поета, члена Національної спілки письменників України прозвучали авторські поезії, присвячені рідній мові і Шевченковому Слову.
Шановний гість полікультурного свята – заслужена артистка України Фатіма Чергіндзія сокровенно зізналася: «Я пишаюся тим, що є дочкою абхазького народу, і водночас гідна свого громадянського обов’язку, і з великою радістю як на українській, так і на міжнародній сцені утверджую своїм мистецтвом нетлінну любов до духовних первнів – українського слова і музики». Естетичну насолоду отримала глядацька аудиторія від віртуозної інтерпретації солісткою Хмельницької обласної філармонії поезії Ліни Костенко «Крила» й української пісні С. Гриніва «Не ламай калину».
Валентина Чумаченко – представниця Хмельницького обласного осередку спілки поляків України захоплююче поділилася таїною збереження духу рідної польської мови на теренах України. У виконанні шановного гостя свята прозвучали поезії митців польського слова.
Визначним моментом святкової зустрічі був діалог представників молодого покоління на тему значення рідної мови у їхньому житті. У щирій товариській розмові студентів Хмельницького національного університету і Хмельницького інституту МАУП прозвучали різні цікаві історії з життя Мови, яку вони визначили для себе рідною, і безсмертні поезії Тараса Шевченка і Лесі Українки українською та англійською мовами.
Програма театрального колективу розпочалася з Хвилини Мовчання на честь вшанування світлої пам`яті Героїв Небесної Сотні. Прозвучала поезія Г. Дудки «Єдина роль», присвячена першому Герою Небесної Сотні Сергію Нігоянові… Зворушив глядачів Олександр Кирилюк і аторським есеєм, який присвятив мужньому патріотові України вірменського походження, акторська мрія якого так і не здійснилася, бо життя славного Українця жертовно обірвалося…
Анастасія Льоринс провела мистецькі паралелі між всесвітньо відомими геніями людського духу, героями і символами своїх націй – основоположником української літературної мови, Кобзарем України Тарасом Шевченком і найвидатнішим драматургом Англії, Bard of Avon Вільямом Шекспіром. Як майбутній перекладач, Анастасія зазначила, що вбачає свою професійну місію у збереженні і популяризації рідної української мови мовами світу. Одухотворено прозвучала поезія Т. Г. Шевченка «Свою Україну любіть!» українською мовою і «Заповіт» – українською й англійською.
Президент літературного клубу «Роса» кафедри української філології Яніна Гуменюк звернула увагу на багатомовність виміру Шевченкової національно-культурної спадщини: наш Геній жив у співдружності з представниками різних народностей, зокрема, поляками, а прозові твори і дві поеми написано російською мовою. У «Щоденнику» поет-художник висловив свою повагу до іншомовних творців слова – В. Шекспіра, О. Пушкіна, М. Лермонтова. Блискуча інсценізація уривку «Тризни» і молитви з «Неофітів» яскраво засвідчила висловлену артисткою і майбутньою філологинею думку.
Сергій Лучко виразно закцентував на питанні культури мовлення і міжособистісного спілкування; з власного досвіду професійного музиканта навів прозорі алюзії на гармонійні взаємозв’язки мови і музики. Патетично здекламував популярну філософську поезію «Мова» видатного українського письменника, мовознавця, перекладача, етнографа, фольклориста М. Рильського і виконав (рояль) улюблені музичні твори Лесі Українки.
«Сміхологія» Павла Глазового – великого Сміхотворця України – є своєрідним втіленням ментального коду українців, козацького сміху і запорізького гумору. Про неповторність студентського іскрометного гумору як ознаки веселої вдачі, харизми й оптимізму, про експресивні екстралінгвістичні засоби спілкування і взаєморозуміння дотепно розповіла Дар’я Руснак. Комедійна театралізація гуморесок «Звідки гроші у студента» і «Спілкування» викликала у глядачів позитивні емоції і дружній сміх.
До 150-річчя від Дня народження геніальної Лесі Українки СЛТ «Глорія» ХНУ презентував літературно-музичну композицію «І все-таки до тебе думка лине…». Лейтмотивом художнього задуму стали іронічно-філософські думки Лесі Українки про чистоту української мови як своєрідного прояву національної ідентичності:
«Тепер можна у нас почути фразу: «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи».
Олена Пчілка ввійшла в історію України і як відома українська письменниця, і як велика мати геніальної доньки України – Лесі Українки. Саме завдяки зусиллям матері діти родини Косачів завдячують глибокому знанню української мови і традицій: «Панські діти, – згадує Ліля Косач, – виховувалися тільки польською або російськими мовами. Наша мати поклала собі за мету насамперед навчити нас гарної, рідної мови і народних українських звичаїв, а вже потім ознайомити з культурою інших народів. Усі дивувалися, що ми ходили в національному одязі й розмовляли українською».
І любо так, і серце щастям б’ється,
Думки цвітуть, мов золоті квітки.
І хтось немов схиляється до мене,
І промовляє чарівні слова,
І полум’ям займається від слів тих,
І блискавицею освічує думки…
Щиро вдячні організаторам і учасникам Свята рідної мови! Побажаємо усім нам, громадянам-українцям, захоплюватися оригінальністю лінгвокультурного розмаїття світу, починаючи все ж таки з душевного річища синівської любові до України і прагнення творити духовні блага унікальною рідною українською мовою, наслідуючи нашу рідну Лесю Українку:
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється. «Do» (Гімн. Grave)
Коваль Т. П., ст. викладач кафедри української філології,
керівник СЛТ «Глорія» ХНУ
Гавриш М. М., доц. кафедри української філології,
помічник керівника СЛТ «Глорія» ХНУ
Гуменюк Яніна, студентка гр. СОУ-19-1,
голова Ради СЛТ «Глорія» ХНУ
22.02.2021