Шевченківський-і-антивоєнний форум «З Днем народження, Тарасе – Кобзарю і Пророче України!» у місті Хмельницькому: Хмельницький національний університет 9 березня 2022 року в місті Хмельницькому – за ініціативи Студентського літературного театру «Глорія» Хмельницького національного університету у співорганізації з кафедрою української філології гуманітарно-педагогічного факультету, з науковою бібліотекою ХНУ і за участі кафедри слов`янської філології гуманітарно-педагогічного факультету, Хмельницького обласного об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Хмельницького міського Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта», Централізованої бібліотечної системи Хмельницької територіальної міської громади – у парку імені Т.Г.Шевченка та на онлайн-платформі Skype відбувся Шевченківський-і-антивоєнний форум «З Днем народження, Тарасе – Кобзарю і Пророче України!». Прозвучало Шевченкове Слово ХІХ віку як пророче віддзеркалення трагічного воєнного лихоліття в Україні ХХІ століття внаслідок терористичного вторгнення путінської росії-московщини на одвічні терени Української землі. Учасники форуму долучилися до всеукраїнської патріотичної антипутінської акції «Маріуполь – це Україна!» і всесвітнього антивоєнного мітингу «НАТО – закрий небо над Україною!».
Українці-шевченколюби Хмельницького національного університету разом із громадою міста вшанували світлу і незгасну пам`ять Великого Українця Тараса Шевченка покладанням квітів до пам’ятника Кобзареві і виконанням Державного Гімну України. Подію висвітлено у репортажі SBNews–про Хмельницький:
https://www.youtube.com/channel/UCutJ_QYJUACYkSJB0e4pbww
Громогласно звучали поезії-присвяти Тарасу Шевченкові у виконанні відомого поета та молодої поетеси Хмельниччини, написані у мирний час…
Живий народ – бо з іменем Тараса. Він поміж нас – у думах та піснях.
По світу йде всесильна і прекрасна Його двохсота праведна весна.
Йдемо до тебе й несемо, Кобза́рю, У дні святкові, в пору лихоліть
У спраглих душах попри біль і чвари – Твій клич: «Свою Україну любіть!»
Наш вічний геній правди і свободи. Боровсь. Каравсь. Не каявсь, – а творив.
Шевченко – совість нашого народу. Він бачить все з Чернечої гори.
Не забувай: ти – українець, поки На перехрестях збурених століть
Іще «Реве та стогне Дніпр широкий» І наш Тарас над кручею стоїть!
Ми не знайомі, а так шкода, Бо я хотіла б понад все:
Побачить генія народу, Зустріти Кобзаря в кафе.
Спитати про життя тодішнє, Дізнатися його секрет:
Як би мені, для свого вірша, Відправить думку в творчий лет.
Він так боровся за свободу, Проти кріпацтва і панів,
І все хотів, щоб у майбутнім Не мали ми рабських життів.
Та чи зрадів би результату Якби побачив, як живем?
Так, вже нема у нас царату. Без того купа є проблем.
Нема кріпацтва, та убогих В нашій країні не злічить.
В культурі, в ЗМІ – у нас свобода! Та багатьом нестерпно жить..
Не всі обмежені в нас люди, Мудрих нащадків маєш Ти,
Котрі покажуть всім і всюди, Дорогу, де тебе знайти..
Ми не знайомі, а так шкода, Бо я хотіла б понад все,
Побачить генія народу, Зустріти Кобзаря в кафе..
Засобами літературної театралізації актори-глоріанці відтворили сентенції знакового для становлення національної української ідеї твору Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим. І ненародженим землякам моїм в Украйні і не Украйні моє дружнєє посланіє»: Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся, у чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра… Подивіться лишень добре, прочитайте знову тую славу. Та читайте Од слова до слова, не минайте ані титли, ніже тії коми, все розберіть… та й спитайте тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви… Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути, я оддав би веселого віку половину. Отака-то наша слава, слава України. Отак і ви прочитай[те]… щоб розкрились високі могили перед вашими очима, щоб ви розпитали Мучеників, кого, коли, за що розпинали! Обніміте ж, брати мої, пайменшого брата – нехай мати усміхнеться, заплакана мати. Благословить дітей своїх твердими руками і діточок поцілує вольними устами. І забудеться срамотня давняя година, і оживе добра слава, слава України, і світ ясний, невечірній Тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!
У театральному перформенсі артисти СЛТ «Глорія» ХНУ і викладачі кафедри української філології у символічній формі втілили політично-художній задум риторичної промови-поезії Кобзаря «Чи ми ще зійдемося знову?» з циклу «В казематі. ХІІ». З гірким сарказмом на адресу російської імперії (а нині – російської федерації) та з благословенною любов`ю до України патріотично-експресивно було відрізано тоталітарну московщину-росію – «не нашу мати» від України і світу; проклято кровожадних царів-московитів, через яких століттями «довелося поважати» «не нашу мати», ще й годити їй і молитися за неї; спалено карту московщини-росії «во врем`я люте», під час вітчизняної війни з царком-путіним, задля того, щоб вільно свою Україну любити! І за свою Україну Господа молити…
Проникливо линула Шевченкова молитва до Богородиці з історіософської поеми «Неофіти»:
Благословенная в женах, Святая праведная мати
Святого сина на землі! Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить. Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово, Святої правди голос новий!
І слово розумом святим І оживи і просвіти!
І розкажу я людям горе, Як тая мати ріки, море
Сльози кровавої лила, Так, як і ти. І прийняла
В живую душу світ незримий Твойого розп’ятого сина!..
Ти – матер Бога на землі! – Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю, Молю, ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось. І на Україні святилось
Те слово – Божеє кадило, Кадило істини. Амінь.
Після проведення форуму учасники відвідали українознавчий Народний Дім «Просвіти», в якому координується потужна діяльність Хмельницького міського товариства української мови «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Поціновувачі і популяризатори культурної спадщини Кобзаря Хмельницького національного університету відчули Шевченків геній, що неначе витав над кожною унікальною книгою безсмертних Кобзаревих дум і немов звучав у голосі берегині Шевченкового Слова, директорки Народного Дому. Для студентів-глоріанців, які не мали можливості приєднатися, було організовано віртуальну екскурсію на онлайн-платформі ZOOM.
У знаменний рік – 1991 – проголошення Незалежності України в інтерв’ю з журналістами монах, греко-католицький священник, який пройшов понад 20 років тюрем і сталінських концтаборів, отець Герман спрогнозував майбутній історичний розвиток нашої держави. Більшість передбачень збулися. Стосовно питання, коли народиться по-справжньому незалежна Україна, святий отець відповів: «Це станеться між річницею незалежності та річницею народження Тараса Шевченка. Його ж не даремно називають Пророком в нашому народі. Ці обидві дати мають для нас великий сакральний зміст. Шевченко ж, подіями минулого описував наше майбутнє. Тільки це розуміти треба, як і Біблію. Тому його так ненавидять вороги України…». У нашому прес-релізі фігурують два прізвища. Шевченко і путін. І ми, громадяни-патріоти України, звертаємось до Небес з проханням дозволити нашому славному предку козацького роду Тарасові Григоровичу – Великому Українцеві допомогти нездоланному Українському Народові викликати на герць диявольське зло – путіна-терориста. І прагнемо, щоб у цьому смертельному танку згинули всі україно-світові вороги-супостати, як роса на сонці! Бо наша національна Держава – це єдина і непереможна Україна! Ми віримо у Велику Перемогу України, і в те, що після того, як блискавично скінчиться вітчизняна війна, то знову зацвіте Шевченків садок вишневий в Україні-хаті та рясно вродить козацька Слава-калина на нашій-і-своїй землі! І ми знову з любов`ю привітаємо нашого рідного Земляка Тараса Григоровича Шевченка з доленосними віхами: народження (9 березня 1814), звільнення з кріпацької неволі (22 квітня 1838), повернення в Україну, в Канів (22 травня 1861). І обнімуться брати-Українці у новій вільній незалежній Україні – наймогутнішій європейській державі світу!
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ! ВАМ БОГ ПОМАГАЄ!
ВСТАНЕ ПРАВДА, ВСТАНЕ ВОЛЯ!
І ОЖИВЕ ДОБРА СЛАВА, СЛАВА УКРАЇНИ!
І БУДЕ СИН, І БУДЕ МАТИ…
СЛАВА ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
СЛАВА ШЕВЧЕНКУ! СЛАВА УКРАЇНІ!
Таїсія Коваль, старший викладач кафедри української філології,
керівник СЛТ «Глорія» ХНУ
Марія Гавриш, доцент кафедри української філології,
помічник керівника СЛТ «Глорія» ХНУ
Яніна Гуменюк, студентка гуманітарно-педагогічного факультету,
голова Ради СЛТ «Глорія» ХНУ
Анастасія Льоринс, студентка факультету міжнародних відносин та права,
заступник голови Ради СЛТ «Глорія» ХНУ
Михайло Яновський, інженер відділу розробки програмного забезпечення ХНУ
15.03.2022