27 жовтня — День української писемності та мови. Це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що мова — основа нашої культури, нашої ідентичності та нашого мислення. Для кожного українця, а особливо для студента, мова є не лише засобом спілкування, а й інструментом навчання, наукового пошуку, професійного зростання.
Історія свята почалася 1997 року, коли Указом Президента України №1241/97 було встановлено День української писемності та мови, який традиційно відзначали 9 листопада. У 2023 році, після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар, дату святкування змінено на 27 жовтня (Указ Президента №455/2023). Саме цього дня вшановується пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — ченця Києво-Печерського монастиря, якого вважають символом початків української писемної традиції. Його праці, зокрема «Повість минулих літ», стали фундаментом літописання та історичного осмислення нашої культури.
Сучасне святкування цього дня виходить далеко за межі історичної пам’яті. Традиційно українці долучаються до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності — акції, започаткованої Українським радіо у 2000 році. Щороку до неї приєднуються тисячі людей в Україні та за її межами. Це не лише перевірка орфографії, а й спосіб відчути єдність — адже водночас одні й ті самі слова звучать у сотнях аудиторій, студій, гуртожитків, офісів.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році значення української мови набуло нового, глибшого змісту. Якщо раніше вона сприймалася передусім як національний символ і культурна спадщина, то сьогодні стала справжнім маркером свободи, сили духу та громадянської гідності. Мова перетворилася на зброю — не в прямому, а в духовному сенсі. Вона стала лінією оборони нашої ідентичності, тим, що не можна знищити жодними бомбами чи пропагандою.
За останні роки ми стали свідками того, як українська мова повертається в міста, школи, університети, родини, медіа. Для багатьох громадян перехід на українську став не лише культурним жестом, а моральним вибором — актом солідарності й внутрішнього опору. Люди, які роками спілкувалися російською, свідомо обирають українську, розуміючи, що кожне слово, вимовлене нею, — це підтвердження нашої свободи й непідкореності.
Мова зміцнила свій зв’язок із фронтом. Вона звучить у радіоефірах із прифронтових територій, у військових зверненнях, у повідомленнях волонтерів, у листах до захисників. Вона стала мовою мужності та взаємної підтримки. Українські пісні звучать у бліндажах, на блокпостах і під час евакуацій — як оберіг і як об’єднувальний код. Навіть у найтемніші моменти війни мова продовжує жити, свідчити, об’єднувати.
Зміни відчутні й у культурному просторі. Українська мова дедалі впевненіше займає місце в кіно, музиці, книговиданні, науці, освіті, інформаційному просторі. Вона стає мовою сучасної урбаністики, IT-сфери, стартапів. Молодь дедалі частіше обирає українську для спілкування в соцмережах, ведення блогів, створення контенту. Таким чином мова перестала бути лише спадком минулого — вона стала мовою майбутнього, мовою, якою мислить нове покоління українців.
Університетська спільнота — важливий рушій цього процесу. Саме студенти сьогодні формують нову мовну культуру, у якій поєднуються науковість, відкритість до світу й любов до рідного слова. Володіння українською — це вже не просто ознака освіченості, а показник громадянської зрілості, патріотизму й самоповаги. Для сучасного студента це також конкурентна перевага: адже точність і чистота мовлення визначають якість наукової комунікації, презентацій, проєктів і виступів на міжнародній арені.
День писемності — це нагода замислитися, наскільки потужною силою є слово. У час, коли Україна бореться за свободу, кожен із нас може долучитися до цієї боротьби — говорити українською, писати, читати, творити. Це простий, але вагомий спосіб підтримати свою державу й власну ідентичність.
Українська мова сьогодні — це не лише частина нашої історії, а й головна ознака нашої майбутньої перемоги. Вона — доказ того, що ми вистояли, зберегли себе, не зламалися. І поки звучить українське слово — звучить і сама Україна.
Щиро вітаємо всіх викладачів, студентів і співробітників із Днем української писемності та мови. Бажаємо вам натхнення, любові до рідного слова, успіхів у навчанні й наукових здобутках, а головне — щоб українська мова завжди була джерелом вашої сили, мудрості та гордості.
Слава Україні!
Героям Слава!