к. т. н., доц., другий ректор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (1969 – 1974 рр.)
Народився 30 вересня 1924 р. у с. Леньки Благовіщенського району Алтайського краю (Російська Федерація). У 1942 р. закінчив Леньківську середню школу, після якої був призваний до Радянської армії. У 1947 р., після демобілізації, вступив до Донецького індустріального інституту, який закінчив у 1952 р. за спеціальністю «Гірниче машинобудування». З 1952 р. до 1954 р. працював начальником відділу техніки безпеки машинобудівного заводу в м. Горлівка. З 1954 р. до 1960 р. – викладач Горлівського індустріального технікуму, 1960-1969 рр. – декан Горлівського загальнотехнічного факультету Донецького політехнічного Інституту, 1969-1974 рр. – ректор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування, 1974-1977 рр. – завідувач кафедри технології металів. У 1966 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата наук, а в 1970 р. йому присвоєно вчене звання доцента кафедри «Деталі машин».
Будучи ректором інституту, показав себе умілим і чуйним керівником, із властивою йому енергією та ініціативністю він спрямував зусилля професорсько-викладацького персоналу на забезпечення навчального процесу та створення матеріально-технічної бази Інституту. За цей час було створено більше ніж 120 лабораторій та навчальних кабінетів, побудовано 3-ій навчальний корпус і 3-ій та 4-ий студентські гуртожитки, розроблений генеральний план розвитку інституту.
Карпиленко М. І. багато уваги приділяв науково-дослідній роботі. Він автор або співавтор понад 30 наукових праць. В 1974 р. на його прохання, для завершення докторської дисертації, був звільнений з посади ректора інституту та обраний завідувачем кафедри технології металів.
Карпиленко М. І. брав активну участь у громадському житті міста та області. З 1969 р. він керував міським товариством «Знання», був членом президії цього обласного товариства. Правлінням всесоюзного товариства «Знання» був нагороджений знаком «За активну працю». За довголітню та плідну роботу ректором інституту міністром Мінвузу УРСР йому оголошена подяка. Він нагороджений трьома медалями, зокрема, в 1945 р. – «За перемогу над Німеччиною», в 1945 р. – «За трудову доблесть».