д. т. н., проф. кафедри технологи машинобудування, декан факультету вечірнього і заочного навчання (1984-2001 рр.), директор інституту заочного і дистанційного навчання (2661-2011 рр.)
Народився 1 січня 1945 р. у с. Фитькiв Ланчинського району Івано-Франківської області. У 1961 р. Закінчив зі срібною медаллю Заболотівську середню школу та вступив до Івано-Франківського філіалу Львівського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою у 1967 р. І був направлений на роботу на посаду асистента до Хмельницького філіалу Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова. У 1971-1973 рр. Служив у лавах Радянської армії, в 1973 р. Вступив до аспірантури при Фізико-механічному інституті АН УРСР (ФМІ АН УРСР), яку успішно закінчив у 1976 р., далі продовжував працювати молодшим науковим співробітником. За період навчання І роботи у ФМІ АН УРСР він проводив дослідження щодо впливу структурних факторів і робочих середовищ на статичну і циклічну тріщиностійкість (надійність) конструкційних високоміцних сталей, які були впроваджені в багатьох галузях народного господарства з мільйонними економічними ефектами (Златоустський та Білорецький металургійні комбінати, Міністерство шляхів сполучень (МШС), Центральні науково-дослідні Інститути технології суднобудування та МШС та Ін.). Наукова робота з підвищення конструктивної міцності рельсових сталей для Байкало-АмурськІй магістралі у 1979 р. Була висунута на здобуття Державної премії ім. Ленінського комсомолу.
У1979 р., після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук, перейшов на роботу до Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. Працюючи в університеті, обіймав науково-педагогічні посади старшого викладача, доцента, заступника декана механічного факультету, декана факультету вечірнього і заочного навчання, директора інституту заочного і дистанційного навчання, а з 2011р.- професор кафедри технологи машинобудування.
Викладацька та адміністративна діяльність завжди поєднувалася з активною науково-дослідницькою роботою. Протягом багатьох років здійснював керівництво госпдоговірними та держбюджетними науково-дослідними роботами з проблем розробки та запровадження системи дистанційного навчання в університеті та Україні, підвищення працездатності різальних Інструментів зі спеціальними покриттями. Він є автором або співавтором більше ніж 200 наукових праць та 15 винаходів. Під його керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій. Він є співавтором 2 електронних навчальних посібників. У1998 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук.
За багатолітню та плідну працю Я. М. Гпадкому присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України»