13 травня, з нагоди відзначення 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, відбулась поїздка для студентів Хмельницького національного університету до Чорнобильської зони відчуження, організована Студентською радою університету.
Минуло 30 років з дня грандіозної аварії на Чорнобильській АЕС, яка змінила хід історії, а люди все так само продовжують цікавитися цим місцем. І це природно, адже та страшна подія ще довго буде в пам’яті нашій і наших нащадків. Багато чого довелося побачити та дізнатись під час поїздки. Гнітюче відчуття безвиході, в якій опинилися жителі зони, небезпеки і саможертовності ліквідаторів, які втратили там своє життя і здоров’я, не полишає й досі.
Кордон Чорнобильської зони на КПП «Дитятки» став своєрідною точкою відліку вражень і емоцій. Від Дитятків весь транспорт має їхати зі швидкістю 40 км/год. Дорогою до Чорнобиля проїжджаємо кілька сіл. Біля кожного – табличка із назвою та кількістю евакуйованих мешканців. У всіх селах є розвалені будинки, а є й ті, що потребують хіба косметичного ремонту – в них цілі вікна, і навіть фарба не дуже полущилась на шибках та дверях. Покинуте село Залісся, де колись вирувало життя і колгосп був на ті часи міліонером, навіяло безліч думок і роздумів про те, як в один момент може змінитися життя тисяч людей. А коли перетнули 10-кілометрову зону через КПП «Лелів», то картина стала ще жахливішою. Кинута техніка, повністю закопане у землю село Копачі (наче знало, що його чекає)…
В’їжджаємо в Чорнобиль. Таке враження, що це ідеальне місто: ані смітинки. Дерева й бордюри побілені, дороги гарні, скрізь тиша і спокій. Спершу підряд іде кілька п’ятиповерхових житлових будинків. Вони також охайні, на балконах висять випрані речі, місцями навіть квіти у вазонах. Біля будинків проходять не поспішаючи люди. У самому місті Чорнобиль, якому, до речі майже 1300 (!) років, сьогодні мешкає більше півтисячі людей. Крім самоселів, тут здебільшого мешкають люди, котрі обслуговують Чорнобильську АЕС та «Зону відчуження». Далі житлові будинки перемежовуються нежитловими і нарешті зникають зовсім. На одному з будинків ми помітили навіть супутникову антену. Проте, що дивно і дуже помітно, – це дерев’яні шибки. Металопластикових вікон немає взагалі. Сьогодні Чорнобиль – це містечко, де живуть чудові і сміливі люди. Чорнобиль за чистотою повітря подібний до курорту.
Колосальний емоційний ефект залишали у нас відвідини міста-привида Прип’яті. Розбудову нового зразкового міста для працівників АЕС розпочали у 1970 р. Майже 55 тисяч населення міста були змушені покинути його після катастрофи, залишивши там все. Ми гуляли безлюдним містом, відвідували колись житлові, а зараз покинуті будинки, школи, дитячі садки, готель «Полісся» – найвищої будівлі міста. Побачили ДК “Енергетик”, стадіон, кінотеатр “Прометей”, басейн “Лазурний”… Навколо панує дух радянських часів: на будівлях герб УРСР та СРСР, написи «Мир. Труд. Май», червоно-жовті телефонні будки та інші об’єкти, що символізують 80-ті р.р. минулого століття в СРСР. Особливо вразив парк атракціонів зі знаменитим колесом огляду, який планували відкрити до свята 1 травня 1986 р., але він так ніколи і не побачив відвідувачів. Це вражаюче – побувати в житлових будинках, де раніше жили люди, відвідати школу, де життя зупинилося під час уроку.
Прип’ять подібна мумії, у якої є тіло і немає душі. Так само як і «рудий ліс», котрий лишився символом смерті живого. Саме ці дерева взяли на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора. Висока доза поглинутої радіації призвела до загибелі дерев (переважно сосен) і фарбування їх у буро-червоний колір.
Кінцева точка – Чорнобильська атомна електростанція. Там наразі тривають роботи з монтажу арки, що стане другим укриттям четвертого енергоблоку. Арку помістять над реактором, на даху якого досі високий рівень радіації, восени 2016 року.
Час невпинно спливає. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.
Висловлюємо щиру подяку адміністрації університету та усім хто допомагав у організації поїздки!
Студентська рада
Хмельницького національного університету