Вперше за історію незалежної України славне місто Хмельницький відзначало свій день народження у трагічний час, коли рідна Україна в огні…
У рамках проведенняДня міста Хмельницького 27 вересня, за сприяння Управління молоді та спорту Хмельницької міської ради, Хмельницький національний університет презентував студентський літературний театр «Глорія». У перформансі «Молодь Хмельницького – за Мир в Україні!» взяли участь студенти гуманітарно-педагогічного факультету, викладачі кафедри української філології, працівники наукової бібліотеки університету, батьки театральної молоді, жителі та гості міста.
Рідний Хмельницький з днем народження привітала авторською поезією, обдарована творчим талантом, випускниця Хмельницького національного університету Катерина Волошина.
Жагуча Осінь у Хмельницькому…
Теплим шелестом сонячних зайчиків,
М’якими пахощами пожухлих трав
Приходить осінь на вулички і в квартальчики
Із тихим тлінням заграв.
Фарбує місто жовтаво-бронзовим,
Святково вдягаючи все навкруг,
П’яніє Хмельницький в жагучій осені
І в блискітках автосмуг.
Синіє озеро на Озерній,
І вабить затишком скверик Франка,
Гойдає вітер дерева огненні,
І Кам’янецька – по-осінньому гомінка.
А над Проспектом – небо казкове,
На Інститутській – студентів рій,
Місто усе пречудове й святкове.
Хмельницький вальсує у млі чарівній.
Гуркіт фанфар і сміх переливом,
Пісні розмай і небесна блакить,
День зустрічає нас сяйвом щасливим,
А музика ллється й дзвенить.
В танці кружляють сонячні промені,
Гомону водограй!
Вулиці святом прекрасним наповнені
Майже украй!
Щирі вітання лунають усюди,
І майорять прапори,
День міста святкують сьогодні люди!
І стихли негоди вітри.
Свято у рідного краю!
Зелень ясніє, небо сиве і голубе.
Хмельницький, зі святом вітаю:
З Днем народження, рідний, Тебе!
Артисти звернулися до українського народу пророчими словами Тараса Шевченка («О думи мої, о славо злая…») та Івана Франка («Мойсей»).
Майстерна театралізація актуальних на сьогодні творів Олександра Довженка «Ніч перед боєм», «Україна в огні» вразила глядачів до глибини душі і ще раз довела невмирущість проблеми збереження миру для людства.
Майстерне виконання Вікторією Лімбах акапельно пісні часів воєнного лихоліття 1941–1945 рр. «Степом, степом…» до сліз розчулило матерів синів-воїнів… Глядачі глибоко співпереживали, їхні голоси мимовільно зливалися із голосом солістки. Неначе трагічний набат про криваве минуле і сьогодення прозвучав у міському парку ім. Івана Франка.
Героям України ХХІ століття була присвячена літературно-музична композиція «Обеліски 2014 року». З душевним трепетом, із сльозами на очах дівчата-українки виконували поезії, присвяченіНебесній Сотні.
Своє авторське бачення трагічної долі України та її мужніх захисників-патріотів втілила у вірш «Україна – жива!» Ілона Якобчук.
Україна – жива!
Україно, ти в вогні,
Хтось підлива безсилля та сипле звинувачення,
Покрита брудом зі сторін,
А слова твої мелодійнії не мають того значення.
Тебе ніхто не слуха,не пита,
Такій сонливій та тендітній завдали шкоди,
Хто? Брати! Та знайте ,
Що моя країна ще не раз заквітне,
Не панувати вам на рідній землі вороги.
Твоїх синів ламають ,ненько,ставлять на коліна..
Сльозами їх просякнута земля,моя кохана Україно…
Загибель брата – ось оце страждання.
Смерть матері,сестри і втрата віри,
Щодуху рани кровоточать,
Ми з тих, хто є творцем подій,
Ми ті, хто вибирає оточення.
Я не кажу про ту пітьму, що оточила,
Вони мовчать…і я мовчу,
Та часом вже здається,що не відома сила,
Почала і продовжує війну.
Я не змирюся, мій народе вірний,
Я в серці бережу політ,
Я висловлю усе, що так болить і псує настрій.
Усе, що так турбує Україну стільки літ.
Вона жива, їй є за що змагатись,
Є ті, хто з нею до кінця,
Вона породила сильну націю,
Вона уособлює взірця!
Учасники перформансу вшанували славу загиблих Героїв України Хвилиною Пам’яті та запаленням небесних вогнів…
Молитва за Україну об’єднала серця українців-хмельничан…
«Бог з Україною!», «Молодь Хмельницького – за Мир!» гасла глоріанців, що підхопили усі присутні форумчани. «Ніколи ще слова про мир у моєму житті не мали такого вагомого значення, як тепер», – зазначила Анастасія Євсюкова. Художній керівник «Глорії» Таїсія Коваль щиро подякувала талановитим випускникам і студентам-артистам – Катерині Волошиній, Сергію Марцоню, Вікторії Лімбах, Лесі Кутей, Анастасії Євсюковій, Оксані Іванчишин, Галині Струтинській, Ілоні Якобчук, Марії Кавун, Валентину Рибачуку, Івану Пастуху, Євгенію Недєліну – та усім учасникам антивоєнного заходу за віру у нездоланність Української Волі, зокрема звернувшись до молоді України як до натхненників нового часу.
Пристрасні слова поета-шістдесятника – поборника національної ідеї – Василя Симоненка вселили оптимізм та надію на мирне майбутнє рідної України:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
«Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею!» – рядки, написані Володимиром Сосюрою у буремному 1944 році, є своєрідною настановою щирого патріота нашим сучасникам.
Над рідним Хмельницьким лунало Шевченкове: «Встане правда! Встане воля!..Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!».
Спільними зусиллями ворога України буде подолано!
І буде«Воля вольная!» – фінальна пісня зібрала громаду у велике Українське коло.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
УКРАЇНА – ЖИВА!
Марія Гавриш,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології