У Хмельницькому обласному художньому музеї представлений проект українсько-канадського художника Тараса Полатайка “Війна.11 Портретів”. Цим проектом Національний художній музей України відкрив благодійну програму збору коштів для поранених військових в зоні АТО. Виставка побувала в Нью-Йорку, Торонто, Одесі, Львові, Чернівцях та Івано-Франківську.
Протягом кількох днів художник спілкувався з пацієнтами хірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю в Києві, учасниками АТО. Результатом цього спілкування стали 11 автопортретів та аудіозаписи історій бійців. Спілкування з ними було нелегким, адже більшість військових стримані, однак їхні голоси, обличчя та очі промовляють набагато більше, аніж слова.
Студенти факультету програмування та комп’ютерних і телекомунікаційних систем мали можливість поглянути у вічі героям АТО, відчути їхню внутрішню силу і почути історію з їх вуст. «Війна руйнує усе, проте ми живемо у мирі, іноді забуваючи, що там, на Сході, хтось ризикує своїм життям… Якщо я не можу бути з ними там зараз, то я зроблю усе, щоб відбудувати країну і стати гідним її процвітаючого майбутнього» – поділився своїми думками студент групи КІ-13-1 Заверуха Андрій.
Студентка групи КІс-2 Богданова Олександра під враженням побаченого написала вірш:
Я їм гляділа в душу через очі!
Я бачила в них смуток і печаль.
І вдома вже, але бояться ночі:
Не захистить від куль ніяка їх медаль.
Я їм гляділа в душу через очі!
Кожна історія, що сповнена надій.
Їх дочекались усмішки дівочі,
Діждалися героїв матері.
Я їм гляділа в душу через очі!
Тепер вони змінились назавжди.
Не серце, а земля вже кровоточить!
Чужої не буває тут біди.
Я їм гляділа в душу через очі!
І, знаєте, немає там страху.
Молю, щоб їх слова стали пророчі
І не спинились ми на півшляху.
Марія Демянюк,
доц. кафедри філософії та політології