Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років — однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. У цей день ми зупиняємося, щоб пригадати мільйони тих, чиє життя обірвалося через штучно створений голод, спрямований на придушення української ідентичності, культурної автономії та прагнення до самовизначення. Для сучасних студентів ця дата є не лише знаком національної скорботи, а й важливим інтелектуальним маркером: розуміння минулого формує здатність протистояти маніпуляціям, критично працювати з інформацією та усвідомлювати ціну державної незалежності.
Голодомор був наслідком політики тоталітарного режиму, який через насильницькі хлібозаготівлі, заборону виїзду з охоплених голодом територій та припинення будь-якої зовнішньої допомоги створив умови, що призвели до масових смертей цивільного населення. Попри тривале замовчування теми впродовж радянського періоду, українські історики, демографи та інституції пам’яті після здобуття незалежності провели масштабну роботу зі збирання документів, свідчень очевидців, архівних матеріалів та фактологічних даних, які дозволили встановити реальні масштаби трагедії та її системний характер.
У міжнародному вимірі тема Голодомору стала предметом активного вивчення й офіційних рішень: дедалі більше держав визнають його геноцидом українського народу. Це сприяє поширенню об’єктивних знань про подію та протидії історичним фальсифікаціям. Міжнародне визнання не лише вшановує пам’ять жертв, а й формує спільний історичний простір, де трагедії тоталітарних режимів аналізуються як попередження для майбутніх поколінь.
Сьогодні, коли Україна знову проходить через випробування, ми усвідомлюємо ще глибше, наскільки важливо зберігати єдність, усвідомленість і повагу до минулого. День пам’яті жертв Голодоморів вкотре нагадує про відповідальність кожного з нас: зберігати історичну правду, підтримувати культуру пам’яті та працювати задля розвитку вільної й сильної України. Нехай наша єдність, повага до минулого та прагнення до знань стануть запорукою гідного майбутнього.
Закликаємо усіх згадати в Загальнонаціональній хвилині мовчання 22 листопада о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди. А із настанням темряви просимо запалити свічки пам’яті на підвіконнях – у домівках, офісах. Адже кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє.
Відділ зв’язків з громадськістю